МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Львівський державний інститут новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола / О Х О Р О Н Н І С И С Т Е М И Курс лекцій для студентів напряму підготовки 6.170103 “ Управління інформаційною безпекою” ЛЬВІВ 2010 Вступ Одним із напрямків забезпечення інформаційної безпеки є фізичний захист інформації. Він включає різноманітні заходи і технічні засоби, які попереджують або роблять неможливим проникнення злочинця на об’єкт інформаційної безпеки, крадіжку, знищення, модифікацію конфіденційної інформації, розголошення її персоналом інформаційного центру та інші дії, що сприяють витоку інформації. Ця задача покладена на службу безпеки організації, яка є структурним підрозділом служби захисту інформації. Історія служби безпеки сягає тих часів, коли виникла потреба в конфіденційній інформації. Переважно це буле спеціалізовані засекречені структури в складі органів державного управління, які забезпечували головним чином захист державних таємниць. Окремо існували служби охорони для убезпечення крадіжки майна і служби пожежної безпеки для попередження і ліквідації пожеж. Для координації роботи цих служб в структурі керівництва вводилась (і зараз існує) посада заступника директора по режиму. Наш час характеризується послабленням ролі державної власності в економічних відносинах, зростанням долі приватного капіталу, утворенням різних фірм, компаній, успішна робота яких в умовах конкурентної боротьби в значній мірі залежить від вміння зберігати конфіденційну інформацію. Тому получили розвиток недержавні служби безпеки. В останні десятиліття завдяки бурхливому розвитку обчислювальної і офісної техніки, телекомунікаційних мереж, розповсюдженню глобальних інформаційних мереж значущість служби безпеки різко зросла. Сучасні досягнення науки і техніки надають злочинцям широкий спектр можливостей для перехоплення інформації. Тому тільки організаційних заходів і простих інженерних споруд (паркани, грати, сейфи і т.д.), при усій їх важливості на сьогодні є недостатнім. На перший план встає задача виявлення можливого злочинця ще на етапі здійснення ним спроби проникнення на територію охороняємого об’єкта. З цією метою розробляються і застосовуються технічні пристрої виявлення порушника (так звані засоби виявлення). Вони працюють на різних фізичних принципах, можуть підтримувати один одного і розташовуються так, щоб по можливості охопити всі можливі шляхи проникнення злочинця на об’єкт. Очевидно, що узгоджена робота засобів виявлення може бути реалізованою лише у випадку, коли вони об’єднані в систему - охоронну систему. Концептуальна модель створення охоронних систем детально розглянута в [1]. В запропонованому курсі лекцій подаються основні положення цієї моделі, можливі варіанти структурних схем побудови систем охорони, принцип роботи засобів виявлення, будова деяких з них. Невід’ємним елементом сучасних охоронних систем є системи охоронного телебачення, тому в курсі лекцій значна увага надається принципам телебачення, елементам телевізійних систем, проектуванню телевізійних систем спостереження. 1. ЗАГАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ОБ’ЄКТІВ ОХОРОНИ Технічні засоби охорони (ТЗО), встановлені на об’єктах охорони, повинні в комплексі з силами фізичної охорони і системою інженерних споруд задовольняти сучасним (виходячи із криміногенної обстановки, яка склалась) потребам по охороні об’єкта охорони (ОО) від устремлінь потенціального порушника. Враховуючи висловлене, розробники технічних засобів охоронної сигналізації (ТЗОС) і комплексів технічних засобів охорони (КТЗО) при аналізі вихідних положень для визначення моделей порушників повинні розглядатися і такі фактори, характерні для сучасного життя, як от: наявність в вільному продажі зарубіжних і вітчизняних виробів спецтехніки; можливість придбання сучасного озброєння; можливість рекрутування організованими злочинни...